Олександр Івлєв: «Діти повинні тренуватися з радістю і натхненням»

Кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент, тренер воротарів національних відборів Олександр Івлєв оцінив проведення національного відбору серед гравців 2007 року народження та рівень підготовки юних хокеїстів.

1. Як оціните проведення національного відбору серед гравців 2007 року народження?

Я вважаю, що мета досягнута – тренери мали змогу побачити багато дітей одночасно на одній арені та провести відбір. Звичайно,  завжди є що покращувати. Але враховуючи, що такий захід проводився вперше, відзначу досить непогану організацію. Тренери та організатори відпрацювали злагоджено.

2. Чи будете змінювати щось для відбору серед гравців 2008 року народження?

Показники для оцінювання рівня підготовленості хлопців 11 та 12 років – однакові. Це обумовлено не лінійною динамікою розвитку дітей. У фокусі для цієї вікової категорії знаходиться формування навичок, тому зміни можуть відбутися лише для засобів діагностики, тобто вправ.

Так, для більшої інформативності, тренери запропонували використовувати на другому етапі ігри поперек поля та їх модифікації. Це дасть змогу кожному гравцю проявити себе у більшій кількості ігрових моментів та опанувати навичку швидкої адаптації для взаємодії з новими партнерами.

Ще один, більш організаційний момент, на який хотілось би звернути увагу – це інформування щодо критеріїв відбору. Після того, як будуть узгоджені між тренерами зміни щодо змісту національного відбору - інформацію про порядок проведення та критерії відбору буде надано через інформаційний канали ФХУ та УМХЛ.

3. Двох днів достатньо, щоб обрати кращих?

Усе залежить від співвідношення кількості тренерів, учасників та допустимої похибки (відбір із “запасом”). З огляду на досвід проведеного відбору серед гравців 2007 року, за зазначеним співвідношенням сил та засобів – цілком достатньо.

4. Як оціните рівень наших воротарів та команди загалом? Чи готові вони до змагань за кордоном?

Практично всі наші команди вже неодноразово брали участь у міжнародних турнірах. Тому, на мою думку, це не стане стресовим фактором для хлопців.

Що ж стосується оцінки рівня – є воротар, який показав себе краще серед усіх, хто був. Це дійсно високий рівень. До речі, я його побачив вперше саме завдяки національному відбору, хоча до цього мав безпосереднє відношення до однієї з команд 2007 року (у змаганнях команди між собою не перетиналися). Ще п’ять воротарів показали відносно однаковий рівень, хоча і з різними недоліками в підготовці. І тут, під час відбору, вирішальними були показники надійності у грі (експерти розраховували цей коефіцієнт по кожному). Решта воротарів показали нижчий рівень підготовленості, але прірви немає – кожен здатен досягти певного рівня, час ще є.

Що стосується команди, погоджуюсь з думкою всіх тренерів – “є з ким працювати”, тобто наявність відбору завжди краще, ніж її відсутність. Завдання тренерів на майбутній турнір – сформувати зв’язки між гравцями для найкращої взаємодії. У юних хокеїстів є досить непоганий потенціал і вони вже показують добрий рівень.

5. Які недоліки Ви побачили в підготовці наших гравців? Як їх можна виправити, на Вашу думку?

Я вважаю, головним недоліком є недостатній рівень в розвитку базових навичок у більшості наших хокеїстів. Передусім, це володіння ковзанами – є прогалини у катанні і не тільки у цій віковій категорії. Якщо я погано катаюсь, то під час руху я вимушений постійно контролювати це, і відповідно менше уваги приділяти контролю шайби ключкою. А якщо я сфокусований на контролі своїх ніг та рук – в мене немає можливості підійняти голову і знайти своїх партнерів для взаємодії. І чим швидше стає гра з віком, тим більше ці недоліки стають значущими. До дванадцяти років –“золотий вік” для формування навичок – це обумовлено фізіологією розвитку. Чим більше буде сформовано нейронних зв’язків у мозку дитини до цього віку, тим легше буде засвоєння нових рухів та пристосування їх до середовища. Це довга розмова – про особливості тренувального процесу в кожному віці, можливо в майбутньому поспілкуємося більш детально.

Якщо коротко – головний недолік в нас, в дорослих. Це гонка за результатом на табло, як з боку батьків, так і з боку тренерів (дуже часто під тиском батьків). Хоча, найголовніший результат для дітей в цьому віці – те, чому вони навчилися, які навички сформували. Для кожного віку – свій хокей, свої досяжні результати. І це не тільки сучасний досвід провідних хокейних країн – це природні вимоги розвитку дитини. У дитячому віці потрібно збирати не трофеї, а навички, бо попереду повинно бути довге спортивне життя.

Щодо виправлення недоліків у підготовці - все виправляється через дію. Я намагаюся працювати системно, тому моє бачення полягає в розробці національної системи підготовки хокеїстів, моделі підготовки. Давайте дивитися у майбутнє і розуміти, як сьогоднішнє тренування дитини вплине на нього через 10-12 років, коли він буде професійним хокеїстом. Ми можемо перейняти досвід США, Канади, Швеції – адаптувати та відкоригувати відповідно до наших умов, сфокусуватися на технологіях – педагогічні технології дають до 95% гарантії результатів. Це досить великий об’єм роботи, він стосується не тільки змісту підготовки, але й регулярного підвищення кваліфікації тренерів і роз’яснювальної роботи з батьками. Але це потрібно почати робити. Ми всі в одному човні.

6. Яку пораду можете дати гравцям, які проходитимуть відбори у майбутньому?

Вірити в себе, намагатися показати кращі результати, не боятися робити помилки – без них не буде прогресу!

Ще хочу побажати всім дітям тренуватися з радістю та натхненням – результати будуть. Є в нас перспективні воротарі і гравці, але всі діти, яких ми бачили – в процесі розвитку, і розвиваються вони не рівномірно, але всі однаково – це природньо. Тому через пів року-рік - фаворити можуть змінитися!